закі́нуць сов.
1. (бросить куда-л. далеко или за что) забро́сить, заки́нуть; зашвырну́ть;
з. бог ве́дае куды́ — забро́сить бог зна́ет куда́;
дзе́ці ~нулі мяч за куст — де́ти забро́сили (заки́нули, зашвырну́ли) мяч за куст;
2. затеря́ть;
3. (придать другое положение) заки́нуть; (голову — ещё) запроки́нуть;
з. вінто́ўку за спі́ну — заки́нуть винто́вку за́ спину;
з. ру́кі наза́д — заки́нуть ру́ки наза́д;
4. (оставить без внимания) забро́сить, позабро́сить;
яна́ зусі́м ~нула сваі́х дзяце́й — она́ совсе́м забро́сила (позабро́сила) свои́х дете́й;
5. разг. (завезти, доставить куда-л.) забро́сить;
з. тава́р — забро́сить това́р;
з. разве́дчыка ў тыл во́рага — забро́сить разве́дчика в тыл врага́;
6. сде́лать упрёк;
◊ з. ву́ду — заки́нуть у́дочку;
з. і́скру (у душу́) — зарони́ть и́скру (в ду́шу);
з. сло́ва (сло́ўца) — замо́лвить сло́во (слове́чко)
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)