узні́кнуць сов. возни́кнуть; появи́ться; яви́ться; произойти́; случи́ться;
~кла жада́нне — возни́кло жела́ние;
узні́к но́вы го́рад — возни́к (появи́лся) но́вый го́род;
~кла до́брая ду́мка — возни́кла (появи́лась, яви́лась) хоро́шая мысль;
ад неасцяро́жнасці ўзнік пажа́р — от неосторо́жности возни́к (произошёл, случи́лся) пожа́р
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)