умя́ць сов.
1. в разн. знач. умя́ть;
у. траву́ — умя́ть траву́;
у. тыту́нь у лю́льцы — умя́ть таба́к в тру́бке;
2. перен., разг. (жадно съесть) уписа́ть, умя́ть;
у. цэ́лую буха́нку хле́ба — уписа́ть (умя́ть) це́лую буха́нку хле́ба
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)