умя́ць сов.

1. в разн. знач. умя́ть;

у. траву́ — умя́ть траву́;

у. тыту́нь у лю́льцы — умя́ть таба́к в тру́бке;

2. перен., разг. (жадно съесть) уписа́ть, умя́ть;

у. цэ́лую буха́нку хле́ба — уписа́ть (умя́ть) це́лую буха́нку хле́ба

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)