уця́ць I сов., разг. (отрубив, укоротить) усе́чь, обруби́ть

уця́ць II сов., обл.

1. уда́рить; хлестну́ть;

у. папру́жкай — уда́рить (хлестну́ть) ремешко́м;

2. (о насекомых) укуси́ть; ужа́лить;

мяне́ ўцяў авадзе́нь — меня́ укуси́л (ужа́лил) о́вод;

3. (начать играть на чём-л.) уда́рить;

ні ўцяць ні ўзяць — хоць шаро́м покати́

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)