прарва́ць сов.

1. в разн. знач. прорва́ть;

п. панчо́ху — прорва́ть чуло́к;

вада́а́ла плаці́ну — вода́ прорвала́ плоти́ну;

п. варо́жую блака́дувоен. прорва́ть вра́жескую блока́ду;

2. с.-х. прореди́ть, продёргать;

п. буракі́ — прореди́ть (продёргать) свёклу;

3. безл., разг. прорва́ть;

ён до́ўга маўча́ў, але тут і яго́а́ла — он до́лго молча́л, но тут и его́ прорва́ло

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)