прарва́ць сов.
1. в разн. знач. прорва́ть;
п. панчо́ху — прорва́ть чуло́к;
вада́ ~ва́ла плаці́ну — вода́ прорвала́ плоти́ну;
п. варо́жую блака́ду — воен. прорва́ть вра́жескую блока́ду;
2. с.-х. прореди́ть, продёргать;
п. буракі́ — прореди́ть (продёргать) свёклу;
3. безл., разг. прорва́ть;
ён до́ўга маўча́ў, але тут і яго́ ~ва́ла — он до́лго молча́л, но тут и его́ прорва́ло
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)