пракуры́ць сов.

1. в разн. знач. прокури́ть;

п. пако́й тытунём — прокури́ть ко́мнату табако́м;

п. мно́га гро́шай — прокури́ть мно́го де́нег;

п. усю́ ноч — прокури́ть всю ночь;

2. (загрязнить копотью) прокопти́ть

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)