пан м.

1. поме́щик, пан, ба́рин;

2. ба́рин, господи́н;

ва́жны п. — ва́жный господи́н (ба́рин);

3. (лицо, пользующееся властью по отношению к другим) господи́н, пан;

4. разг. (об уклоняющемся от работы) ба́рин;

5. (обращение) па́не господи́н, су́дарь;

ці п., ці прапа́ўпогов. ли́бо пан, ли́бо пропа́л;

не вялі́кі п. — не велика́ ши́шка;

жыць па́нам (як пан, па-па́нску) — жить ба́рином;

віда́ць па́на па халя́вахпосл. ви́дно пти́цу по полёту

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)