мо́ва
1.
2. только ед. (манера словесного изложения) язы́к
3. (способность говорить) речь;
○ індаеўрапе́йскія мо́вы — индоевропе́йские языки́;
аналіты́чныя мо́вы — аналити́ческие языки́;
жыва́я м. — живо́й язы́к;
мёртвая м. — мёртвый язы́к;
про́стая м. — пряма́я речь;
уско́сная м. — ко́свенная речь;
часці́ны мо́вы — ча́сти ре́чи;
м. лі́чбаў — язы́к цифр;
эзо́пава м. — эзо́пов язы́к;
◊ знайсці́ агу́льную мо́ву — найти́ о́бщий язы́к;
гавары́ць на ро́зных мо́вах — говори́ть на ра́зных языка́х;
адня́ць мо́ву — лиши́ться ре́чи
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)