адзіно́чка
1. м. и ж. (живущий, работающий отдельно от коллектива) одино́чка;
жыць ~кай — жить одино́чкой;
самату́жнік-а. — куста́рь-одино́чка;
2. ж., в др. знач. одино́чка;
пасадзі́ць у ~ку — посади́ть в одино́чку (одино́чную ка́меру);
спабо́рніцтва на ~ках — спорт. соревнова́ния на одино́чках;
○ ма́ці-а. — мать-одино́чка
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)