адзіно́чка

1. м. и ж. (живущий, работающий отдельно от коллектива) одино́чка;

жыць ~кай — жить одино́чкой;

самату́жнік-а. — куста́рь-одино́чка;

2. ж., в др. знач. одино́чка;

пасадзі́ць у ~ку — посади́ть в одино́чку (одино́чную ка́меру);

спабо́рніцтва на ~кахспорт. соревнова́ния на одино́чках;

ма́ці-а. — мать-одино́чка

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)