абсадзі́ць сов.

1. (окружить что-л. растительностью) обсади́ть;

а. даро́гу лі́памі — обсади́ть доро́гу ли́пами;

2. разг. (заставить упасть) повали́ть, свали́ть;

ён і мядзве́дзя абса́дзіць — он и медве́дя пова́лит (сва́лит);

3. перен., разг. (чей-л. пыл, порыв) осади́ть

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)