напатка́ць

1. begégnen vi (s) (каго-н. D); tréffen* vt; stóßen* vi (s) (што-н. auf A) (натрапіць);

2. (пра гора, бяду) (be)tréffen* vt, héimsuchen vt;

яго́ напатка́ла няшча́сце ein Únglück eréilte ihn

Беларуска-нямецкі слоўнік (М. Кур'янка, 2010, актуальны правапіс)