Verbum

кі́нуць

1. гл кідаць;

2. (спыніць, не трэба):

кі́ньце спява́ць! hört auf zu síngen!;

кі́нуць я́кар Ánker wérfen*, vor Anker géhen*;

кі́нуць-ры́нуць álles stehen und liegen lássen*;

◊ кінь за сабо́ю, зно́йдзеш пе́рад сабо́ю vórgebaut ist gut gebáut