клубі́ць

1. (уздымаць клубамі пыл, дым) Staub áufwirbeln;

2. разм (клубіцца) (пра дым і г. д.) sich bállen, áufsteigen* vi (s);

абло́кі клубі́ліся die Wólken bállten sich zusámmen;

дым клубі́ўся der Rauch stieg auf

Беларуска-нямецкі слоўнік (М. Кур'янка, 2010, актуальны правапіс)