Verbum

гром м

1. Dónner m -s;

грымі́ць гром es dónnert;

2. (моцны шум) Gepólter n -s, Héidenlärm m -(e)s;

гром апладысме́нтаў Béifallssturm m -(e)s;

◊ як гром з я́снага не́ба wie ein Blitz aus héiterem Hímmel;

паку́ль гром не прагрымі́ць solánge nichts Érnstes geschíeht