абдава́ць, абда́ць

1. (абліць, абсыпаць) übergíeßen* vt, begíeßen* vt; überschǘtten vt;

2. (абвеяць) éinhüllen vt; umströmen vt, umgében* vt;

мяне́ абдало́ мо́цным па́хам ein stárker Duft umgáb mich

Беларуска-нямецкі слоўнік (М. Кур'янка, 2010, актуальны правапіс)