звар’яце́ць сов.

1. (заболеть психическим расстройством) сойти́ с ума́, помеша́ться; тро́нуться;

2. разг. (потерять способность соображать) обезу́меть

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Паці́ра ’страта’ (чэрв., Сл. ПЗБ), кліч. пацёр ’страта парасят ад недагляду’ (Жыв. сл.). Утворана ад дзеяслова + паціраць, параўн. в.-дзв. паціраць ’згубіць’ (там жа), у якім ‑і‑ узнікла ў выніку рэдукцыі ‑е‑© рус. потерять, укр. теряти, ст.-рус. терлти ’разбураць, спусташаць’, потерпти ’загубіць, знішчыць’. У якасці роднасных слоў Фасмер (4, 50) прыводзіць серб.-ц.-слав. тѣряти ’праследаваць, праганяць, абвінавачваць, імкнуцца’, балг. терам ’ганю, падганяю’, славен. terati ’катаваць’, серб.-харв. Tjeparu ’забіваць’, чэш. ter: крканошск. ’рэз ствала ўпоперак’, poter ’малькі’, Апалонікі’, ’крухмаленне’, а таксама potre‑ti ’перамагчы, пабіць, адольваць, знішчыць’. Да церці, тру (гл.). Сюды ж карм. падранка ’згубленая рэч’ (Мат. Гом.).

Этымалагічны слоўнік беларускай мовы (1978-2017)

вы́сіліцца сов.

1. оскуде́ть, истощи́ться;

зямля́ ~лілася — земля́ оскуде́ла (истощи́лась);

2. потеря́ть кре́пость;

хрэн ~ліўся — хрен потеря́л кре́пость

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

самле́ць сов.

1. потеря́ть созна́ние, упа́сть в о́бморок;

2. занеме́ть, замле́ть;

3. обесси́леть;

с. ад гарачыні́ — обесси́леть от жары́

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

асты́ць сов.

1. (стать холодным) осты́ть, осты́нуть;

2. (освежиться) прохлади́ться;

3. перен. (потерять силу — о чувствах и т.п.) охладе́ть, осты́ть

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Qui totum vult, totum perit

Хто ўсяго жадае, усё губляе.

Кто всего желает, всё теряет.

бел. Хто многа жадае, нічога не мае. Пагонішся за вялікім ‒ і малое згубіш. Лішняе пажадаеш ‒ апошняе пацяраеш.

рус. Много нагребёшь ‒ домой не принесёшь. Много хватать ‒ своё потерять. Погнался за ломтём, да без крохи остался. Съел волк кобылу, да дровнями подавился. Лишнего пожелаешь ‒ своё потеряешь.

фр. Qui désire tout perd tout (Кто всего желает, всё теряет).

англ. All covet, all lose (Всё желать ‒ всё потерять).

нем. Zu voll schläft faul (Слишком полный плохо спит).

Шасцімоўны слоўнік прыказак, прымавак і крылатых слоў (1993, правапіс да 2008 г.)

аняме́ць сов.

1. (стать немым) онеме́ть;

а. пасля́ канту́зіі — онеме́ть по́сле конту́зии;

2. (стать неподвижным) оцепене́ть;

3. (стать беззвучным) умо́лкнуть, зати́хнуть;

4. (потерять чувствительность) онеме́ть

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

рэа́льнасць ж., в разн. знач. реа́льность;

р. прапано́вы — реа́льность предложе́ния;

аб’екты́ўная р. зне́шняга све́туфилос. объекти́вная реа́льность вне́шнего ми́ра;

стра́ціць пачуццё ~ціпотеря́ть чу́вство реа́льности

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

заняпа́сці сов.

1. (о хозяйстве) прийти́ в упа́док; расстро́иться; (стать скудным) оскуде́ть;

маёнтак зусі́м ~па́ў — поме́стье совсе́м пришло́ в упа́док;

гаспада́рка ~па́ла — хозя́йство пришло́ в упа́док (расстро́илось);

2. (потерять общественное значение) прийти́ в упа́док, захире́ть; захуда́ть;

іх род паступо́ва ~па́ў — их род постепе́нно пришёл в упа́док (захире́л);

3. (потерять здоровье) захире́ть;

хло́пчык ~па́ў — ма́льчик захире́л

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

урони́ть сов.

1. (упустить) упусці́ць; (выпустить) вы́пусціць; (потерять) згубі́ць; (сбросить) скі́нуць;

2. перен. (слово) кі́нуць, сказа́ць;

3. (слезу) вы́раніць;

4. (голову) апусці́ць, мног. паапуска́ць;

5. перен. (достоинство, авторитет) стра́ціць.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)