пяро́, мн. пёры ср., в разн. знач. перо́;
стра́усавае п. — стра́усовое перо́;
п. руля́ — перо́ руля́;
○ ве́чнае п. — ве́чное перо́;
◊ вага́ пяра́ — спорт. вес пера́;
адны́м ро́счыркам пяра́ — одни́м ро́счерком пера́;
бо́йкае п. — бо́йкое перо́;
во́страе п. — о́строе перо́;
про́ба пяра́ — про́ба пера́;
вало́даць пяро́м — владе́ть перо́м;
вы́йсці з-пад пяра́ — вы́йти из-под пера́;
разбо́йнікі пяра́ — презр. разбо́йники пера́;
што напі́сана пяро́м, таго́ не вы́рубіш (вы́сечаш) тапаро́м — посл. что напи́сано перо́м, того́ не вы́рубишь топоро́м
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
сабе́ I мест., в дат., предл. п. себе́; см. сябе́;
◊ сам с. — про себя́;
сам с. галава́ — сам себе́ голова́;
сам с. гаспада́р — сам себе́ хозя́ин;
ні с. ні людзя́м — ни себе́ ни лю́дям;
рваць на сабе́ валасы́ — рвать на себе́ во́лосы
сабе́ II (без ударения) частица, разг. себе;
іду́ гэ́та я с. — иду́ э́то я себе;
што ён с. ду́мае? — что он себе ду́мает?;
◊ нішто́ с. — ничего́ себе;
так с. — так себе;
няха́й (хай) с. — пусть себе; пусть
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
ці́снуць I несов.
1. жать, дави́ть, тесни́ть;
ц. адзі́н аднаго́ ў нато́ўпе — жать (дави́ть, тесни́ть) друг дру́га в толпе́;
бот ~не нагу́ — сапо́г жмёт (да́вит) но́гу;
2. (разминать, выдавливать сок) жать; дави́ть;
ц. сок з вінагра́ду — жать сок из виногра́да;
ц. я́гады — дави́ть я́годы;
3. (руки) жать, пожима́ть;
4. (сердце, грудь и т.п.) сжима́ть, дави́ть, тесни́ть;
боль ~не гру́дзі — боль сжима́ет (да́вит, тесни́т) грудь;
5. разг. (быстро, энергично делать что-л.) жать, нажима́ть
ці́снуць II сов., однокр., см. ціскану́ць
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
шту́ка ж.
1. в разн. знач. шту́ка;
ш. палатна́ — шту́ка полотна́;
не́калькі штук я́блыкаў — не́сколько штук я́блок;
адра́зу віда́ць, што ён за ш. — сра́зу ви́дно, что он за шту́ка;
2. шту́ка, проде́лка, прока́за; трюк м.;
◊ урэ́заць (устро́іць) ~ку — отколо́ть но́мер; отмочи́ть шту́ку;
у тым вось і ш. — в то́м-то и шту́ка;
стара́я ш. — ста́рая шту́ка;
гэ́та не ш. — э́то не мудрено́;
што за ш.! — э́кая не́видаль!;
вось дык ш.! — вот так но́мер!; вот так так!; вот э́то да!
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
го́ре ср.
1. (печаль) го́ра, -ра ср.;
2. (несчастье) го́ра, -ра ср., бяда́, -ды́ ж.;
го́ре в том, что… бяда́ ў тым, што…;
3. (в сложных словах с сущ.) разг. го́ра;
го́ре-охо́тник ирон. го́ра-паляўні́чы;
◊
го́ре мне! го́ра мне!;
к моему́ го́рю на маё го́ра, на маю́ бяду́;
уби́тый го́рем прыгне́чаны го́рам, (опечаленный) засму́чаны;
ему́ (ей) и го́ря ма́ло яму́ (ёй) і го́ра ма́ла, яму́ (ёй) хоць бы што;
го́ре от ума́ го́ра ад ро́зуму;
помо́чь го́рю дапамагчы́ го́ру;
с го́рем попола́м з го́рам папала́м;
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)
заби́ть сов.
1. в разн. знач. забі́ць, мног. пазабіва́ць; (вогнать во что-л. твёрдое — ещё) увагна́ць;
заби́ть гвоздь в сте́ну забі́ць (увагна́ць) цвік у сцяну́;
заби́ть мяч в воро́та забі́ць мяч у варо́ты;
заби́ть о́кна до́сками забі́ць (пазабіва́ць) во́кны до́шкамі;
заби́ть ще́ли па́клей забі́ць (пазабіва́ць) шчы́ліны па́куллем;
песо́к заби́л трубу́ пясо́к забі́ў трубу́;
проли́в заби́т льдом пралі́ў забі́ты лёдам;
заби́ть челове́ка забі́ць чалаве́ка;
заби́ть бе́дностью забі́ць бе́днасцю;
сорня́к заби́л всхо́ды пустазе́лле забі́ла ўсхо́ды;
2. (зарезать на мясо) зарэ́заць; забі́ць, мног. пазабіва́ць; (свинью — ещё) закало́ць;
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)
мета́тьI несов.
1. (бросать) кі́даць;
мета́ть бо́мбы воен. кі́даць бо́мбы;
мета́ть жре́бий кі́даць жэ́рабя;
мета́ть стог кі́даць стог;
2. (производить потомство — о животных) прыво́дзіць; (выделять икру — о рыбах) нерастава́ць; кла́сці (адкла́дваць) ікру́;
свинья́ ме́чет до двена́дцати порося́т свіння́ прыво́дзіць да двана́ццаці парася́т;
3. карт. банкава́ць;
◊
мета́ть гро́мы и мо́лнии сы́паць гро́мы і мала́нкі, сы́паць перуны́;
рвать и мета́ть так разысці́ся (развар’ява́цца);
мета́ть би́сер пе́ред сви́ньями сы́паць бі́сер (пе́рлы) пе́рад сві́ннямі;
что есть в печи́, всё на стол мечи́ погов. што ха́та ма́е, хай усі́м прыма́е.
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)
наводи́ть несов.
1. в разн. знач. наво́дзіць;
наводи́ть мост наво́дзіць мост;
наводи́ть ору́дие наво́дзіць гарма́ту;
наводи́ть поря́док наво́дзіць пара́дак;
наводи́ть лоск, гля́нец наво́дзіць гля́нец, глянцава́ць;
наводи́ть красоту́ разг. прыхаро́шваць, наво́дзіць прыго́жасць;
наводи́ть на себя́ красоту́ прыхаро́швацца;
наводи́ть на след наво́дзіць на след;
наводи́ть на мысль наво́дзіць на ду́мку;
2. перен. (тоску, страх) наганя́ць; наво́дзіць;
наводи́ть тоску́ наганя́ць (наво́дзіць) тугу́;
наводи́ть у́жас наганя́ць (наво́дзіць) жах;
наводи́ть ску́ку наганя́ць (наво́дзіць) нуду́;
◊
наводи́ть тень наво́дзіць цень;
наводи́ть спра́вки даве́двацца;
наводи́ть кри́тику (на кого, что) наво́дзіць кры́тыку (на каго, што);
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)
на́доI безл., в знач. сказ. трэ́ба, разг. трэ; (нужно) патрэ́бна; (следует) нале́жыць, ва́рта;
◊
(ведь) на́до же! (і) трэ́ба ж!;
как на́до як трэ́ба, як след;
как не на́до лу́чше як найле́пш;
на́до быть в знач. вводн. сл. ма́быць, му́сіць;
на́до быть, бу́дет дождь ма́быць (му́сіць), бу́дзе дождж;
на́до ду́мать (полага́ть) трэ́ба ду́маць (меркава́ць);
так ему́ и на́до так яму́ і трэ́ба;
то́лько того́ и на́до то́лькі то́е і трэ́ба;
что на́до (в знач. сказ.: очень хороший) хоць куды́, як ма́е быць; (прекрасный, отменный) цудо́ўны.
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)
ино́й
1. (другой) і́ншы, другі́;
не что иное, как… не што і́ншае, як…;
2. (некоторый) некато́ры; і́ншы; (какой-л.) які́-не́будзь;
в ины́х слу́чаях у некато́рых вы́падках;
3. (при противоположении или перечислении) адзі́н; другі́; і́ншы; той;
ино́му челове́ку жа́рко, ино́му хо́лодно аднаму́ (і́ншаму) чалаве́ку го́рача, а друго́му (а і́ншаму) хо́ладна;
4. сущ. і́ншы, -шага м.; некато́ры, -рага м.; адзі́н, род. аднаго́ м., другі́, -го́га м.; той род. таго́ м.;
тот и́ли ино́й той ці і́ншы;
◊
ино́й раз і́ншы раз;
ины́ми слова́ми іна́кш (іна́чай) ка́жучы.
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)