толкI сущ.
1. (смысл) толк, род. то́лку м., сэнс, род. сэ́нсу м.;
ма́ло то́лку ма́ла то́лку (сэ́нсу);
что то́лку? які́ толк (сэнс)?;
с толком з то́лкам (з сэ́нсам, з ро́здумам);
бе́з толку без то́лку (без сэ́нсу, без ла́ду);
2. (прок, польза) разг. кары́сць, -ці ж., толк, род. то́лку м.;
что из него́ то́лку? яка́я з яго́ кары́сць?;
из э́того бу́дет толк з гэ́тага бу́дзе толк;
3. ед. нет (разговоры) гаво́рка, -кі ж.; (слухи) чу́ткі, -так, ед. чу́тка, -кі ж.; (молва) по́галаскі, -сак, ед. по́галаска, -кі ж.; (сплетни) плёткі, -так, ед. плётка, -кі ж.;
положи́ть коне́ц то́лкам спыні́ць ро́зныя гаво́ркі (плёткі);
4. (мнение, суждение) уст. ду́мка, -кі ж., меркава́нне, -ння ср.;
◊
взять в толк на цям узя́ць; ске́міць (сця́міць); дабра́ць ро́зуму, зразуме́ць;
понима́ть (знать) толк зна́цца (на чым-небудзь); (разбираться) разбіра́цца (у чым-небудзь);
не доби́ться то́лку не дабі́цца то́лку;
сбить (сби́ться) с то́лку збіць (збі́цца) з то́лку (з панталы́ку).